Заступник міністра юстиції України розповів, скільки справ виграє Секретаріат, а скільки програє в ЄСПЛ

Новости 25.02.2019

У 2017 році Європейський суд з прав людини отримав 18 150 заяв від українців. З них 65% стосуються невиконання рішень національних судів, при цьому Євросуд розглядає лише двадцяту частину всіх звернень.

Заступник міністра юстиції України - уповноважений з питань Європейського суду з прав людини в Міністерство юстиції України Іван Ліщина розповів скільки справ виграє Секретаріат, а скільки програє в ЄСПЛ.

"Коли журналісти мене питають скільки справ Секретаріат виграє, а скільки програє в ЄСПЛ я абсолютно відверто у розпачі: якщо, як в Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union v. Ukraine Суд визнає порушення права на суд але відмовляє в скарзі щодо права власності і з 10 млрд долл євро вимог справедливої сатисфакції призначає 0 - це як рахувати?

От вам свіжий приклад: справа Garbuz v. Ukraine

Перша реакція, коли відкриваєш цю справу - це здивування: не так часто останнім часом Суд Палатою виносить рішення по тривалості судового провадження. Ще рідше в таких справах трапляються особливі думки, тим більше дві особливі думки.

Отже, I give you Garbuz v. Ukraine!

Суд розглянув дві скарги заявника по Ст. 6: що при його засудженні суд був несправедливим, бо не допитав трьох свідків, які були допитані на попередньому слідстві і тривалість судового розгляду.

Першу скаргу Суд відхилив, визнавши що недопит трьох (!) свідків в суді не є порушенням Ст. 6. Зокрема, два з них були понятими. Суд послався на своє попереднє рішення у справі Shumeyev and Others v. Russia в якому було встановлено, що поняті дублюють відповідні поліцейські документи і не мають незалежного значення для справи. Однак, у цій справі Суд розглянув питання глибше і встановив, що, по-перше, заявник не пояснив, які саме недоліки свідчень цих осіб він хотів перевірити при перехресному допиті. По-друге, національний суд доклав достатніх зусиль для зпбезпечення їхньої присутності на засіданні. По-третє, ці свідчення не були ні єдиним, ні вирішальним доказом при осудженні заявника.

Щодо третього свідка, то вона не була понятим, але й не була вирішальним свідком (таким був потерпілий, який був допитаний в суді). Суд звернув увагу на те, що національний суд доклав зусиль для її приводу, що заявник мав можливість в суді поставити ці свідчення під сумнів і що ці свідчення підтверджувались іншими доказами у справі, зокрема показами самого заявника.

Тому Суд визнав заяву в цій частині неприйнятною. Щодо права на розгляд справи в розумний термін, то Суд визнав, що це право було порушеним розглядом справи протягом 8 років та 3 місяців та призначив компенсацію в розмірі 1 200 євро. Але й тут не обійшлось без приємних несподіванок: суддя Egidijus Kūris в своїй особливій думці зазначив, що хоча й проголосував разом з іншими суддями, але зробив це з деякими ваганнями, бо вважав, що найбільшим бенефіціаром тривалого розгляду був сам заявник, який завдяки йому уникнув покарання. Це дає Секретаріату непоганий інструментарій для роботи по аналогічним справам.

Загалом, дуже корисне рішення зокрема для судової системи, яке демонструє, що Страсбург - це не Молох, який бездумно трощить рішення українських суддів: якщо ЄСПЛ бачить, що національний суд докладає чесних зусиль для допиту свідка, але той не з`являється, Суд може визнати вирок таким, що відповідає Конвенції, навіть коли він ґрунтується на свідченнях, даних на попередньому слідстві. От чого Страсбург ніколи не зрозуміє, так це бездіяльність державних органів та небажання чи нездатність чітко пояснити підстави для своїх дій та рішень", - розповів Іван Ліщина.