Юлія Сегеда: Дитина - уразлива категорія, вона не в силі захиститися самостійно. Відео

Новости 21.01.2020
Юлія Сегеда відповіла на запитання журналіста Сергія Медяника

Дніпровський адвокат і волонтер Юлія Сегеда розповіла про те, з якими порушеннями зараз стикається дитина і як ґвалтується протягом слідства на кожній слідчій дії.

Про це вона розповіла в інтерв'ю Актуальній Правді.

Актуальна Правда хоче поговорити про злочини, пов'язані з малолітніми дітьми. До речі, зовсім недавно стався скандал з нардепом від "Слуги народу" Роман Іванісов, який виявився гвалтівником неповнолітньої.

Справа у тому, що у нас, на жаль, злочини, які пов'язані із шкодою дитині, вони завжди були і завжди будуть. Тут питання в тому, чи взмозі дорослі запобігти цим злочинам, чи зможуть дорослі вберегти дитину? Так, ми не можемо попередити всі злочини, але якщо це вже сталося і дитина стала жертвою злочину, то ми дорослі повинні зробити все так, щоб протягом всього слідства дитина відчувала з нашого боку безпеку, комфорт і захист. Ми повинні вже після цього забезпечити це дитині.

На жаль, зараз механізми, які процесуальні, вони не захищають дитину. Тому що коли вона допитується, вона допитується з порушенням відповідних норм. Тобто дитина переживає все це раз за разом. Вона приймає участь у багатьох процесуальних діях. І до речі, я буду ініціювати, і я сподіваюсь, що народні обранці приймуть відповідні зміни до законодавства, тому що ще у 2012 році Україною була ратифікована Ланцаротська Конвенція, яка передбачає стандарти щодо опитування та участі дитини у всіх процесуальних діях. Ця конвенція ратифікована, але її положення в законодавства не імплементовано, тобто у нас немає відповідної кімнати для допиту дитини, відповідних фахівців і кодекс кримінальний процесуальний навіть цього не вимагає. І тому дитина ґвалтується протягом слідства на кожній слідчій дії. І ми повінні забогіти цьому.

Дитина - уразлива категорія, вона не в силі захиститися самостійно і часто буває жертвою. За 2018 рік тільки у Дніпропетровській області офіційно статус постраждалої, потерпілої особи у кримінальних правопорушеннях отримали 375 дітей. Одразу помножуємо на десять, тому що злочини, наприклад, і сімейне насильство, це таке латентне правопорушення і вони стають вжі відомі правоохороним органам, коли вже це кримінальний злочин, а коли він не набуває кримінального харакетеру - він може навіть і не бути відомим правоохороним органам. Тому цю цифру можна одразу помножувати на десять.

Правоохоронні органи намагаються захистити дитину, вони проводять слідство, але немає такої категорії в Україні як адвокат дитини. Тобто обвинуваченому держава забезпечує захист. Більш того, обвинуваченому законодавство забов’язує надати захисника (адвоката) навіть коли у нього немає грошей. А потерпілій дитині у нас законодавство не передбачає обов’язку надати адвоката, тому що потерпіла сторона це фактично сторона обвинувачення, а там є слідчі, прокуратура. Ні, насправді, цього не достатньо, тому що у кримінальному процесі є ще моживість надати дитині відшкодування, не потім проходити ще якісь процесі, а в цьому. І ще протягом кожної процесуальної дії дитина, яка приймає в ній участь, вона така ж участниця процесуальної дії.

Якщо дорослі, яких викликають до поліції давати свідчиння, вони говорять, що ні, ми хочему бути з адвокатом. А дитина такого не говорить, тому що вона просто цього не знає, що вона теж має право на адвоката. Тому дорослі повинні забезпечити це право дитині. А зараз дитині адвоката можуть найняти законні представники - батьки. А скільки у нас випадків, коли дитина страждає від батьків? Скільки випадків, коли батькам дитина просто байдужа, і тому нікому дитині найняти адвоката. Якщо в Кривому розі є випадок, коли батьки ґвалтували свою чотирирічну доньку і викладали все це на порносайтах. Ця справа вже зараз знаходиться в суді.

А що зараз по цій справі?

Вона в суді, батьки обвинувачені. Дитина вилучена в інтернат. Але вона не отримала протягом цього процесу відповідного захисту. Коли я захищаю дитину, розумію, що повинна бути не тільки адвокатом. Я повинна бути ще трохи психологом. Тому коли в Дніпрі проходили тренінги для психологів, я як адвокат дитини, я займась цими справами, і тому просили, щоб мене туди взяли і я змогла навчитися психології дитини, щоб розуміти вікові особливості, щоб я як адвокат у процесі спілкування з дитиною була більш фаховою для її захисту. Тому я важаю, що нам потрібна така інституція як адвокат дитини. І для цього ми повинні навчати адвокатів, бо є своя специфіка, бо треба бути ще і трохи психологом.

Також за кримінальним процесуальним кодексом у процесі допиту дитини приймає участь відповідно до кодексу законний представник, педагог, психолог. Тобто не всі троє, а хтось з них. Не вимагає законодавство, на жаль, наявність фахового психолога.

Тобто, що робить слідчий? Він телефонує до найближчої школи і викликає педагога. Приходить якийсь педагог, який поруч та знає, що буде йому телефонувати. Він приходить і просто сидить на допиті, він не допомагає дитині. Він не зчитує реакцію дитини, він просто посидів, потім протокол підписав і все. А насправді у процесі допиту дитини фаховий психолог, який пройшов відповідне навчання, він може спостерігати за реакцією дитини, і навіть може зупинити допит, якщо він бачитить, що дитини не може більш приймати участь.

Коли виникають сімейні суперечки і конфлікти, і зокрема коли діти звертаються в правоохоронні органи, а там є негласні установки у поліцейських, прокурорів між собою, що відразу не реагувати на ці звернення, мовляв, в сімейних спорах вони помиряться, а ми крайніми залишимося. Ви стикалися з таким?

Це було і, на жаль, воно є і зараз. Але на сьогодні в нас є законодавство щодо запобігання домашньому насильству і воно зобов’язує реагувати. Більше того, зараз є зміни про те, що навіть коли жертва забирає заяву, то правоохоронці повинні все є таки провести розслідування, перевірку тих обставин, які були викладені у заяві.

Зараз, на жаль, при всіх змінах три місяці тому я почула у відділку поліції: «Ну він же нікого ще не вбив». Як таке можливо? Так, зараз це є, але не на тому рівні як колись. І зараз з приводу домашнього насильства, з приводу сімейних справ законодавство вимагає від правоохоронців діяти. А якщо вони не діють, то вони повинні нести за це відповідальність. Європейський суд з прав людини неодноразово при вирішені справ говорив різним країнам про те, що повинна бути ретельна перевірка. Поверхнева перевірка у цих випадках не допустима і це порушення прав людини.

Порадьте покроково, що робити дитині, яка стикається з насильством в сім'ї?

Ми не можемо рекомендувати щось дитині, яка стала жертвою злочину, тим більше жертвою сексуального насильства, то навіть коли ми знаємо що це відбулося - вона не говорить про це. Насправді у дитині є доросле оточення і вона може знайти серед них ту особу, до якої у неї є довіра. І тут вже питання, як буде діяти ця особа? Чи вона звернеться до правоохороних органів чи побоїться?

Отже, що робити дитині? Треба йти в поліцію чи все ж таки знайти дорослого, щоб розповісти їм про насильство?

Ми інколи бачимо, що навіть людина в тридцять років не знає, що їй робити. А ми хочемо, щоб дитина робила щось. Тому дитина, якщо її права порошені чи вона скривджена, то вона може звернутися за допомогою до гарячої лінії, педагога, класного керівника.

Так, у нас зараз зростає статистика звернень дітей і це добре. Але, насправді, таких випадків дуже мало, коли діти можуть самі себе захистити. Тому наша задача преглядатися більш ретельно до дітей, які навчаються з нашими дітьми. І якщо ви помітіли, що вас щось насторожує і не є для вас нормою, то відреагуйте на це. Ми повинні навчати суспільство реагувати на це. Якщо є насильство в родині, то це не їх справа. Це справа усього суспільства, що це відбувається у нас. Неправильно вважати, що якщо батьки сваряться, то дитина тут ні до чого. Ні, дитина вже є жертвою всієї цією події. А якщо в родині відбувається фізичне чи сексуальне насильство, то дитина опосередковано жертва того, що відбувається. Тому ми зможемо захистити дітей, коли ми будемо більш уважні.

Чи потрібен Україні реєстр людей, які як, наприклад, насильник депутат були відомі на всю країну?

У нас в країні законопроєкт, який передбачає реєстр педофілів. Але є поняття судимость і є поняття погашення судимості, і є визначення, що є людина, яка має осудність. Тому, якщо судимість погашена, то юридично особа вважається не судимою.

Я вважаю, що в нас взагалі немає поняття політичної відповідальності. Якщо б це сталося б в іншій країні, то така особа не могла б потрапити до політиної сили. Насправді, ця особа якось там ходила по округу та спілкувалася з людьми. У нас люди і не хочуть знати. Якщо особа балотується від політичної сили, то я для себе вважаю, що це має бути відповідальність політичної сили, особливо коли вони ведуть особу до парламенту. І якщо у особи немає юридино ніяких обмежень, але особа була притягнута до відповідальності за злочини проти дитини, то політична сили повинна перевіряти своїх кандидатів. Я важаю, що політична сила вже повинна була вибачитися перед виборцями за такого кандидата та виключити його.

Чи вважаєте, що потрібно ввести реєстр педофілів? Так чи ні?

Він допоможе, тобто так. Але який буде до нього доступ? Відкритий доступ порушить права тієї людини, у якої вже погашена судимість, це по-перше. А по-друге, а якщо потім з’ясується, що вирок суду помилковий і людина буде виправдана, але вона вже була в реєстрі? На жаль, наша судова система на сьогодні не передбачає хоча б 90% гарантії справедливого вироку. У нас довіра до суддів зараз за статистикою не більше 10%. Цей реєстр дійсно потрібен, але до нього потрібен відповідний доступ, не відкритий. Якщо людина влаштовується на роботу, тоді, наприклад, у керівника установи буде такий доступ, але не може бути такий реєстр відкритий.