Верховний Суд роз'яснив, які дії затриманого не можна вважати опором поліції

Новости 12.01.2021

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду дав роз'яснення, які дії людини при затриманні поліцією не можуть вважатися опором правоохоронцям.

Так, зазначили, що опором у значенні ст. 342 КК України є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень.

"Виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об’єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень", – йдеться у роз'ясненні.

Не можуть кваліфікуватися як опір дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського.

"Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст. 342 КК України, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров’я особи", – підкреслили у висновку суду.

Касаційний кримінальний суд також додав, що для проведення межі між опором та рефлекторними реакціями і самозахистом потрібно брати до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського, а й контекст.

"Для цього слід зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність... Поліцейський захід має бути, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд повинен переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом", – пояснили в суді.

Також ст. 43 Закону України "Про національну поліцію" зобов'язує поліцейського заздалегідь попередити особу про намір застосувати фізичну силу і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського.

"Зазначене положення звільняє поліцейського від цього обов’язку лише в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя і здоров’я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим. Якщо поліцейський застосовує силу без попередження, суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров’я", – йдеться у поясненні.

Відповідне заключення було зроблено у розгляді скарги захисника та засудженого на ухвалу апеляційного суду про залишення без змін вироку районного суду, який визнав доведеним, що особа, погрожуючи фізичною розправою, вживаючи нецензурну лайку, вчинила конфлікт із трьома інспекторами патрульної поліції, котрі під час патрулювання виявили порушення нею Правил дорожнього руху.

Ігноруючи законні вимоги поліцейських пред’явити документи на транспортний засіб та на право водіння, чоловік фізично протидіяв інспекторам надіти на нього кайданки, зірвав головний убір та вдарив кулаком в обличчя одного з інспекторів, заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень

Адвокати посилалася на те, що оскільки засуджений не порушив Правил дорожнього руху, то вимога поліцейських надати посвідчення водія та документи на автомобіль була незаконною і не створювала обов’язку їй підкоритися, а відповідно, і дії, спрямовані на ухилення від виконання такої незаконної вимоги, не можуть розцінюватися як опір. З цією позицією сторони захисту ККС ВС не погодився, але частково задовольнив касаційні скарги, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.